Аквамен | Рецензія

Аквамен | Рецензія

Дата старту: 13.12.2018
Вікові обмеження: 12+
Бюджет: $200 000 000
Країна: США
Студії: Warner Bros. Pictures / DC Comics
Тривалість: 144 хвилини
Жанр: фантастика, бойовик, пригоди
Режисер: Джеймс Ван («Форсаж 7», дилогія «Закляття»)
Актори: Джейсон Момоа («Гра престолів», «Ліга Справедливості»), Ембер Хьорд («Ліга Справедливості», «Супер Майк XXL»), Ніколь Кідман («Догвілль»), Віллем Дефо («Людина-павук»), Патрік Вілсон (дилогія «Закляття»), Дольф Лундгрен


Захоплююча екшн-пригода, що охоплює величезний та візуально неймовірний підводний світ семи морів! Пригодницький кінокомікс «Аквамен» з Джейсоном Момоа в головній ролі розповідає про історію становлення напівлюдини-напіватланта Артура Каррі, Аквамена. Він відкриє своє призначення та спробує довести всім, що гідний бути тим, ким народився… Королем!

В українських кінотеатрах відбулася довгоочікувана прем’єра чергового фільму всесвіту DC — «Аквамен» нарешті на екранах! Рейтинги очікування на IMBD 8,1/10, 96 % на Rotten Tomatoes, Кінопоіск- 7,3/10, на Megogo — 7/10.

Над фільмом працювала потужна команда. Режисер – Джеймс Ван (режисер усіх частин «Пили», «Закляття», «Прокляття Анабель»). Сценаристи – Девід Леслі Джонсон-Макголдрік (який працював над 2, 7-9 сезонами «Ходячих мерців», він, до речі, раніше вже працював з Ваном в інших проектах); Вілл Білл («Мисливці на гангстерів» — найвідоміша робота). Зак Снайдер – один з виконавчих продюсерів.

Отже, Артур Каррі/Аквамен — це плід забороненого кохання від союзу простої людини та королеви океану Атланни ( у виконанні оскароносної Ніколь Кідман) Так, Джейсон Момоа в цьому фільмі грає бастарда, якому долею визначено стати королем морського світу. Іронічно, га?

Власне, перший екранний час персонаж Момоа займається тим, що розпиває пиво з батьком, іменує себе «Рибоменом», селфиться з простими жителями суші , для яких він такий собі рок-стар, і насолоджується хвилями океану… Одного разу він рятує російське підводне судно від піратів Девіда Кейні/Чорної пантери, при цьому стаючи певною мірою причиною  загибелі батька Девіда. Відтак у Чорної пантери з’являється потужний, і зрозумілий, мотив помститися Акваменові. Отже, у фільмі розгортається одразу декілька яскравих конфліктів. І один з них – особистісний – Девід Кейні й Артур.

Щодо образу Аквамена і того, як з ним впорався Момоа?

Не можна назвати його акторську гру блискучою, але зовнішньо він ідеальний Аквамен. Ще треба пошукати такого красеня дійсно із зовнішністю та тілом атланта. Погодьтеся, Метт Деймон навряд чи так сильно би підійшов. Грає Момоа абсолютно типового для такого жанру кіно героя з типовим набором якостей.

Аквамен хоч і створіння двох світів — океану і суші — живе як звичайна людина. Його переслідує почуття провини через смерть матері, а через те, що він – напівкровка, він вважає себе не гідним бути лідером, королем. В першій половині фільму він поводиться доволі безвідповідально. Він не використовує належним чином свою могутність, силу. Його хвилює тільки особисте: особиста драма, пов’язана з матір’ю. Він не застосовує свою силу задля людства або світу океану. В принципі, можна його зрозуміти: чи багато кому подобається бути комусь чимось зобов’язаним? Але ж і сила супергероя є не кожного.

Але очевидно — він повинен стати героєм, стати на захист і океану, і світу людей, об’єднати їх заради миру. Але є ще одна проблемка, яка його турбує, і йому постійно про це нагадують: для морського світу він чужак.  Він вважає себе частиною життя суші, а не океану, тож Артура долають сумніви.

Мера

По-моєму, втілилась Ембер у цю роль ну дуже вдало. І її персонаж більш цільний, ніж в Аквамена . Вона прекрасна і зовнішньо, і душею. На відміну від Артура, в неї є свої принципи, визначені пріоритети — для неї на першому плані  обов’язок перед народом і родиною. Вона переконана, що треба діяти по совісті, навіть якщо тобі це серце розбиває. Це в неї стоїть навіть вище за любов. Вона — воїн, смілива, рішуча. Вона розмірковує набагато глибше Аквамена, вона, по-суті, скеровує його на геройський шлях. Вона — свідома. Якщо для Артура було нормальним (на початку фільму) плисти по течії, для неї — ні.  Мера — сильна, сформована особистість, тому їй і вдається вселити віру в Артура. Власне, вона переконує його, що у тому, що він напівкровка — основна його сила, бо він міст між світами. Власне, вона і випробування, крізь які пройшли вони разом, а ще й розмова з матір’ю, виводять Артура на шлях героя. Аквамен все таки наважується стати лідером, виступити проти Повелителя океанів  — далі все по законам жанру: він стає справжнім героєм. Б’ється за весь світ.

Центральний конфлікт - між Акваменом і Повелителем океану.

Орм — головний антагоніст Аквамена. Доволі цікавий злодій як для геройського кіно. Його вчинки, в принципі, вмотивовані. Ним, звісно, керують власні егоцентричні амбіції щодо захоплення усього світу, але вони мають певне підґрунтя. Його жорстокість, нехай не виправдана, але має чинники, які її породили. Ті, які безпосередньо від нього не залежали: його батько — тиран, мати — засуджена до страти через те, що зрадила та народила бастарда. Так, особиста трагедія частково керує ним. До того ж, у його словах й ненависті до світу людського, світу суші, є зерно моралі, бо, на його думку, люди забруднюють планету. Перший його напад — це викид рік сміття. Один з «землян» сам визнає: «Нам повернули наше сміття ».

Знову ж таки, нетипово для видовищного геройського кіно порушена важлива для всього сучасного світу тема забруднення навколишнього середовища, безвідповідального ставлення людини до нього, наслідки її дій. Мера теж певною мірою зневажає людство за такі вчинки: «бридотні міста, які зливають каналізацію у наш океан, гори сміття…»

У фільмі ці «гори» показані наочно. Круто, коли подібного жанру кіно говорить про такі проблеми.

Без сумнівів можна сказати, що Аквамен — видовищне кіно, з високим рівнем графіки. Комп’ютерна графіка в «Аквамені» на належному для супергеройського фільму рівні, причому вона виграшна як при перегляді 3D, так і звичайного 2D. Гарно відтворені прекрасний світ морських глибин, сонячна Сицилія, Ядро землі… Є на що подивитися. До того, картинка протягом фільму постійно динамічна — ефектна поява персонажів у кадрі, видовищно поставлені бійки, ефектні сцени боротьби. Одна тільки сцена з вином чого вартує. Це все не дає занудьгувати. Треба віддати належне художнику-постановнику Біллу Брзескі.

Плюс динамізму додає музичний супровід у фільмі. Музика влучна, гармонійно стає частиною зображуваного, задає необхідний настрій. Як відомо, композитором стрічки став Руперт Грегсон-Уильямс, який раніше написав музику для «Чудо-жінки». Він, до речі, є членом продакшена самого Ханса Циммера. Руперт створив музику для «Ганнібалу» 2001 року, «Короля Артура» 2004, відеоігор (Баттерфілд 2). В «Аквамені» він добре впорався. Мелодії ефектні та в тему. Окрім його музики почуєте Skylar Grey, Joseph Bishara та Pitbull.

Фільм, традиційно для нової франшизи DC, не позбавлений гумору. В основному це дотепні ляпи Артура, та ще є мімішно-кумедні моменти у його взаємодіях з Мерою.

Фільм однозначно вартий уваги. І не тільки прихильників DC. Він видовищний, гра акторів на відповідному рівні, конфлікти прописані доволі добре, вони цікаві — зрозуміла мотивація героїв, зрозумілі майже всі битви — вони не тільки заради видовища є у фільмі. Вони вмотивовані, пояснені. Ну і до того всього — якісна графіка та музика — окреме естетичне задоволення, та ще й величезний плюс картини — зачепили тему забруднення планети.

Проиграть видео