Моя грандіозна ніч | Рецензія


Фільм «Моя грандіозна ніч», який показали під час «Тижня іспанського кіно», розповідає про зйомки новорічного телеконцерту. Вакханалія штучного сміху й фальшивих оплесків, вимушених танців і поцілунків за командою — нічого дивного, все як у нас на ТБ.

Це фільм із кількома рівноцінними сюжетними лініями. Ми бачимо пригоди масовки телешоу, закулісні інтриги «зірок» — учасників концерту, а також життя телевізійників. Загалом, кастинг у фільму цікавий і, я би сказала, іронічний. Роль тупенького, але доброго співака — кумира підлітків зіграв головний красунчик іспанського кіно Маріо Касас. В образі підстаркуватого всесвітньовідомого маестро ми бачимо — не повірите — таки всесвітньовідомого маестро Рафаеля.

«Мою грандіозну ніч» зняв режисер Алекс де ла Іглесіа, у якого є кілька солідних кінематографічних відзнак — премії Гойї, венеціанські леви. Правда, ці премії він отримав не за «…ніч». Це далеко не найкращий його фільм — тут занадто складна структура, в якій губляться непогані сценарні знахідки; тут забагато психів на погонний метр плівки, і їхня неадекватність часто є єдиною мотивацією ексцентричних вчинків; тут занадто багато низькопробних жартів «нижче пояса».

Тим не менше, і в цій комедії без претензій можна побачити цікаві речі, якщо дивитися уважно. «Моя грандіозна ніч» — це дуже іспанське кіно. Тут є і проблеми Іспанії, і гордість Іспанії, і характер Іспанії. Про гордість я уже сказала — Касас, Рафаель, плюс специфічний іспанський гумор, який, окрім похабщини, вирізняється іще заграваннями зі смертю.

Окрім того, у фільмі дуже виразна тема безробіття та соціальної напруги, а це вже кілька років як актуальні для Іспанії проблеми. Один із героїв — безробітний, що змушений погоджуватися на будь-які вакансії, і тому опинився в масовці телешоу. Також члени знімальної групи періодично піднімають тему загрози звільнення. І ще один важливий сюжетоутворюючий момент — навколо павільйону, де відбуваються зйомки, триває мітинг безробітних, який переростає у безлади і перетворює павільйон на закритий простір, з якого не можна вийти.

Загалом, хоча автори не по-доброму висміюють новорічні телепрограми, ближче до фіналу починають траплятися класичні різдвяні дива — люди закохуються, прощають одне одного і щасливими вирушають у новий світанок під музику на фінальних титрах. Смішний вийшов фільм, але явно розрахований на невибагливого глядача.