Дівчина з Данії (2016) | Рецензія

Дівчина з Данії імені Едді Рейдмайна

Початок 20 століття, затишна і трохи провінційна Данія. Молодий художник Ейнер Вегенер (Едді Редмайн) має все, що треба для щастя — красуню-дружину Герду (Алісія Вікандер) та популярність серед місцевих галеристів. Але вын выдчуває, що щось не так. Одного разу його чарівна Герда заради жарту пропонує йому перевдягнутися дівчиною, назватися Лілі і в цьому образі сходити на вечірку. Ейнеру це подобається. Занадто сильно подобається. Він розуміє, що це є його природою, що він не просто перевдягається в жінку, насправді, він і є жінкою.
Редмайн видав дуже зворушливий, трагічний і ніжний образ. Він грає просто чудово, він уміє бути надзвичайно красивим та органічним. У його перевдяганні немає нічого комічного, як того можна було би очікувати. В його Лілі немає ніякої вульгарності чи розбещеності. Він розповідає історію не про трансформацію тіла, а про розвиток свідомості й самоусвідомлення. 

AppleMark

У фільмі є ще один яскравий образ — це дружина Ейнара Герда. Вона є творцем. Вона перша помічає Лілі, вона її витягає на свої картини. Далі вона малює її, придумує їй образи і пози. Ейнар багато в чому іде за дружиною, погоджується із пропонованим образом, він йому подобається, і він у ньому органічний. Лілі стає творінням Герди. 
Крім усього іншого, це ще фільм про любов, яка не залежить ні від чого, в тому числі, від статі. Герда продовжує любити Ейнара, коли він уже Лілі, а Лілі продовжує любити Герду. Ця любов трансформується, але нікуди не зникає. 
Загалом цей фільм робить Редмайн. Це такий його великий бенефіс. Що примітно — ця роль набагато цікавіша, тонша, суперечливіша, ніж минулорічна його роль Хокінга, за яку він отримав «Оскар». Цього року його знову номінували, і якщо тільки Академію не загризе сумління за те, що Лео досі без статуетки, Редмайн матиме непогані шанси на ще одну премію.