Стівен Хокінґ. Теорія всього (2015) | Рецензія

Стівен Хокінг. Історія кохання

Стівен Хокінг так і проситься на кіноекран. Історія його життя повна драматизму — він у 20 років дізнався, що хворий, і практично все життя провів в інвалідному візку. При цьому він став найвидатнішим фізиком нашого часу. А що корисного зробив сьогодні ти???

Стрічку «Теорія всього» знято за книжкою Джейн Уайлд, дружини Стівена. Проте, короткий зміст фільму вкладається в цитату самого Хокінга: «Якщо не рахувати того, що я захворів боковим аміотрофічним склерозом, то майже в усьому іншому мені щастило». Йому дійсно щастило, особливо на людей, готових йому допомогти. Хоча фільм приділяє мало уваги усім численним друзям та колегам, які зробили можливою наукову роботу Стівена. Сама наукова робота теж лишається за кадром, а всесвітня слава Хокінга зводиться до кількох фраз і одного епізоду. 

Стільки всього випало за кадр, що ж тоді ми бачимо в кадрі? Там ми бачимо дружину Стівена — Джейн, і хворобу Стівена — боковий аміотрофічний склероз. Розквіт і занепад стосунків із дружиною, а також прогрес хвороби показані детально і грунтовно. Але прісно.

Фільму не вистачає «м’яса» — психологічності, драматичних ситуацій, конфліктів. Нібито місцями з’являються натяки на драму — Джейн так важко, у неї троє дітей і чоловік-інвалід, їй допомагає красунчик Джонатан, і вона до нього щось відчуває… Але ця лінія аморфно повисає в повітрі. Таке враження, що автори фільму боялися сказати що-небудь не те, боялися образити Хокінга. В результаті вийшла вихолощена та ілюстративна історія.

Тим не менше, у фільмі пристойні акторські роботи. Фелісіті Джонс грає в традиційному сенсі добре, а Едді Редмейн, фактично, представляє нам рідкісний для кіно жанр пластичної драми, ну бо як інакше назвати його страждання в інвалідному візку. Вони обоє номіновані на Оскар, хоча в моєму особистому рейтингу серед фаворитів не числяться. 

Загалом у Джеймса Марша вийшов хороший фільм до Дня святого Валентина — така правильна історія кохання — романтична, повчальна, трохи сумна, але оптимістична, і навіть із гумором. Погодьтеся, не так-то легко зняти подібну історію про чувака, який сидить паралізованим в інвалідному візку. Це фільм із життєствердним посилом — навіть якщо лікарі пророкують тобі смерть з хвилини на хвилину, це не привід загорнутися в простиню й повзти на кладовище, ти ще можеш прожити до глибокої старості, стати відомим фізиком, виростити трьох дітей і навіть трішки позраджувати дружині. 

Все це чудово. Але фільм усе одно посередній.